Головна
Новини
Автобіографія
Iнтерв’ю
Друковані наукові праці
Корисні посилання
Зворотній зв'язок
 

Євген Романенко дав інтерв’ю газеті Голос України

12.12.2011

Чистота та охайність міст і селищ є там, де у цю справувкладають неабиякі кошти і безжально штрафують тих, хто смітить за межамивласного помешкання. А на кухні кожна господиня повинна мати кілька пакетів длясміття, куди окремо ретельно збирають скло, пластик, папір, органічні решткитощо, щоб потім винести їх у призначені для цього окремі баки. Але в більшостіукраїнців є лише один «сміттєвий» закон: не виносити сміття з хати ввечері, бо «грошіз домівки несеш». А як і куди йде наше сміття, ми просто не замислюємося.Насправді гроші з домівки таки виносимо — і кожен окремо, і держава загалом, —не дбаючи про вторинну переробку сировини.

Тож днями в Києві презентували інформаційну кампанію з популяризаціїроздільного збору відходів серед населення «Роздільне сміття — спокійне життя».Організатором її є державне підприємство «Укрекоресурси». Розпочали кампанію зрозміщення лайтбордів, а також із виробництва аудіо- та відеороликів, що їхкрутитимуть на радіо та по телебаченню.

Вонинадто різні, щоб бути разом

Люди не люблять, коли їм читають нотації, кажутьорганізатори акції, тому ролик зробили дещо з гумором. Пересічних громадянпереконуватимуть такі герої, як шкірка від банана і пластикова пляшка. Спочаткумедійні персонажі нагадують, що не можуть зжитися між собою, бо надто різні. Ана наступному етапі сміття ділитиметься на групи і вимагатиме до себе уваги,тобто переробки.

Утім, директор ДП «Укрекоресурси» Євген Романенкозазначає, що не очікує від кампанії миттєвого результату.

— Сказати, що за допомогою реклами одразу щось зміниться,було б смішно, потрібна ціла система заходів, але починати треба з людей, зізміни їхньої свідомості. Якщо ми не усвідомимо це нині, екологічної катастрофине уникнути.

Із дорослими працювати складніше, каже пан Євген, томувелике сподівання на найменших наших громадян. Може, вони зупинять батьків заруку, коли ті смітитимуть, і розкажуть, що їх у садочку чи школі вчили так неробити. Кошти, зокрема і на таку промоцію, частково виділяє держава, проте цемізер. Цього року, приміром, витрачено 100 тисяч гривень. Тому в«Укрекоресурсах» працюють з іноземними виробниками.

— Сьогодні кожен імпортер повинен укласти з нами угоду,відповідно до якої наше підприємство зобов’язується відшукати, відсортувати йутилізувати упаковку його товару, а він — оплатити цей процес. Близько 98відсотків товарів, які перетинають український кордон, мають упаковку. Отже,наше підприємство отримує близько 10 мільйонів гривень щомісяця. Коштиспрямовують на збір сміття та його переробку, а також на закупівлюконтейнеровозів, іншої техніки та обладнання. За такою само схемою ми повинніпрацювати і з внутрішнім товаровиробником. Це світова практика. Відповіднезаконодавство зобов’язує кожне підприємство, яке виробляє товари в Україні,укладати з нами угоду. Однак, як завжди, у нас є певна колізія: законодавство,звичайно, зобов’язує, проте не передбачає санкцій за невиконання. Тобто угоду знами підприємець укладає добровільно. Якщо він цього робити не хоче, ми неспроможні його примусити. З другого боку, держава повинна прозоро звітувати, яксаме вона витрачає зібрані в підприємців кошти.

Діятибатогом і пряником

Нагадаємо, що з лютого 2010 року набули чинності зміни дозаконодавчих актів, що передбачають підвищення штрафів із підприємств таорганізацій за порушення правил поводження з відходами. Згідно з ними, якщораніше з фізичних осіб правили від 17 до 34 гривень та від 34 до 119 гривень —з юридичних осіб, то сьогодні штрафи становлять:

від 340 до 1360 гривень — для фізичних осіб;

від 850 до 1700 гривень — для юридичних осіб.

Та чи чистіше стало в наших містах і селах, зонахвідпочинку тощо? І чи часто ви бачили, що когось штрафували просто на вулиці? Авсе тому, кажуть експерти, що закон є, але механізми чітко не прописано, як іфункції, хто це має виконувати. Тим часом самі люди на зауваження кажуть, щовиставили пляшку, а кому треба — підбере, маючи на увазі осіб із малимистатками. Звичайно, дещо з тари таки йде в пункти прийому. Але знову-таки, цедуже мала дещиця. І причин тут кілька.

Дехто і сам не проти занести в пункт прийому макулатуручи скляну тару, але цей пункт треба ще знайти. Переважно вони працюють лише увеликих містах. До того ж розміщені досить хаотично. Якщо колись ще на стадіїпроектування мікрорайону архітектори мали на 12 тисяч мешканців обов’язковопередбачити будівництво так званого «Стимулу», то нині такої норми ніхто недотримується, а ті пункти, що були, часто-густо вже давно перепрофільовано.

Друга причина, чому люди неохоче займаються здачеюсировини, полягає в низькій ціні на ці вторинні ресурси. Одне слово, неспрацьовує матеріальний інтерес. Хоча насправді, спресувавши тонну тих-такипет-пляшок, заготівельник, якщо відправляє їх на експорт, отримує 5—6 тисяч гривень,каже Євген Романенко. Тож неважко вирахувати, що 20 пляшок — це 5—6 гривень. Іякщо ці кошти для вас нічого не означають, зробіть так, щоб ваші пляшкипідібрали люди з іншим статком, або ж просто киньте їх у відповідний бак.Нещодавно ДП «Укрекоресурси», зазначає Євген Романенко, домовилося з одим іззаводів мінеральних вод Закарпаття, який відтепер на етикетках своєї продукціїпомістив заклик «Здай пляшку — це кошти!».

Свій внесок могли б зробити й об’єднання співвласниківбагато-

квартирних будинків. Для цього двірники мали броз’яснювати людям, чим загрожує викинутий на загальний смітник непотріб. Аледля цього, мабуть, потрібні, окрім законодавчих, і фінансові важелі. Людейтреба зацікавити матеріально. Та головна причина, кажуть екологи, — низькасвідомість наших громадян.

Ще одна найгостріша проблема полягає в тому, що насмітники йде дуже багато побутових відходів, які апріорі не можуть там бутичерез уміст шкідливих речовин. Ідеться про начиння комп’ютерів, холодильників,відпрацьовані люмінесцентні лампи, батарейки тощо.

І якщо з організаціями ще хоч якось працюють фірми зутилізації таких відходів, то прості громадяни, не маючи іншого виходу, змушенінести це на звичайний смітник.

На запитання «Голосу України», чи працює держава у цьомунапрямі, очільник ДП «Укрекоресурси» зазначив, що відповідальність заутилізацію шкідливих відходів мав би взяти на себе їхній виробник, і запевнив,що незабаром у великих торговельних центрах таки з’являться скриньки, кудиможна буде віднести домашні відходи, як це давно практикується в Європі. Але жтам свідомість! А в нас, не простимулювавши, навряд чи матимемо віддачу. Щостосується відповідальності виробника, то він у нас переважно китайський, азначна частина такого товару потрапляє до України контрабандою, тож відповідьочевидна. Ще одна проблема: за фірмами, що займаються утилізацію, немаєналежного контролю. І тому ще невідомо, утилізують вони цей брухт чи вивезутьтишком-нишком на полігон.

До речі, У США та Європі 95—97 відсотків відходівпідлягає вторинній переробці. Лише 2—3 відсотки утилізується через своюнебезпечність. Скільки часу потрібно українцям для того, щоб хоча б наблизитисядо таких цифр, невідомо. Це значною мірою залежить і від влади, і від самихгромадян та їхньої свідомості. Але починати колись треба, і, напевно, — ізвласної оселі.

Голос України

Календар

 

Останні новини
17.05.2012
Відеоролик «Роздільне сміття – спокійне життя» увійшов до переможців третього Національного фестивалю соціальної реклами в Україні
02.02.2012
ДП «Укрекоресурси» придбали нову техніку для збору відходів
19.01.2012
«Укрекоресурси» придбали нові контейнери для роздільного збору відходів
13.01.2012
ДП «Укрекоресурси» встановить контейнери для роздільного збору відходів
30.12.2011
Привітання Євгена Романенко з Новим Роком!

 

© 2010-2012 Євген Романенко (якщо інше не зазначено).
Усі права захищені. Будь-яке копіювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, зображення та відео з даного сайту неможливе без гіперпосилання на www.e-romanenko.com.ua.